Самотність і особливості його прояву в юнацькому віці

Автор: Зарицька Ольга Миколаївна, практичний психолог КВНЗ «Донецький педагогічний коледж»Стаття присвячена проблемі виникнення та прояви самотності в юнацькому віці та розробка рекомендацій щодо його попередження та подолання.
Ключові слова: юність, самотність, екзистенційну кризу, індивід, стереотипи, фрустрація, Я - концепція, соціалізація, дезадаптація.
Стаття присв'ячена проблемі виникнення та прояву самотності в юнацькому віці і розробка рекомендацій щодо його попередження та прояву.
Ключові поняття: юність, самотність, екзистенціальна криза, індивідум, стереотипи, фрустрація, Я - концепція, соціалізація, дезадаптація.
Актуальність дослідження. Досить поширеною є думка, що проблема самотності більш актуальна для людей старших вікових груп. Дійсно, їм складно змінювати соціальні стереотипи. Але сучасна соціальна ситуація така, що по ряду причин досить сильне прояв почуття самотності відчувають і в юнацькому віці.
Юність - час усвідомлення і оволодіння самотністю. Через переживання самотності в юності проходять практично всі.
Аналіз досліджень і публікацій. Наукові дослідження феномену самотності в рамках психології і педагогіки ведуться недостатньо. У працях А.Маслоу, К.Роджерса, Х.С. Саллівана, З.Фрейда, Э.Фромма, К.горні, Э.Эриксона, К.Г. Юнга були розглянуті психологічні передумови виникнення самотності та запропоновано психотерпевтические шляхи його подолання [1].
У дослідженнях К.А. Андерсона і Л.М. Хоровіца, Р.Вейса, Дж. Де Джонг-Гирвельд і Д.Раадшелдерс, Т.Б Джонсона і Р.А Садлера, К.І Кутрона, М.Мицели і Б.Мораша, Л.Э. Пепло, М.Э. Селигмана, Ф.Фромм-Рейхман, Дж.И. Янга показано складний зміст феномену самотності, акцентується увага на його причинах, пов'язаних як з типовими ситуаціями життя, так і з характером особистості [1].
У вітчизняній науці цікавить нас проблема розглядалася в роботах: В.Г. Асєєва, А.А. Бодальов, Є.В. Бондаревской, Б.С. Гершунского, О.І. Головахи та Н.В. Паніної, Н.І. Гуткиной, Я.Л. Коломинского, І.С. Кона, Ю.М. Орлова, Н.А. Різдвяної, В.Ф. Сафіної, Е.Т. Соколової, Фельдштейна Д.І. і ін
Зазначені автори аналізували її в додатку саме до осіб підліткового та юнацького віку, приділяючи увагу соціальним і психологічним причин, що викликають почуття самотності у молодих людей, а також його наслідків у процесі формування особистості [1].
Мета статті - виявити особливості впливу самотності на процес розвитку особистості у юнацькому віці та розробка рекомендацій.
Виклад основного матеріалу. Самотність різна для кожної людини. Деякі люди відчувають себе самотніми у відносинах з конкретними людьми. Деякі відчувають себе самотніми у натовпі. Деякі відчувають себе самотніми, тому що не знайшли своєї любові. Деякі відчувають себе самотніми, тому що страждають від депресії підвищеної тривожності та інших хворобливих станів.
Болгарський психолог Л.Симеонова [2] зробила спробу згрупувати людей, схильних до самотності, за їх характерними поведінковим особливостям і виділила наступні типи:
1. Люди з ненаситної потреби в самоствердженні, у яких в центрі уваги стоїть тільки власний успіх.
2. Люди із сильно вираженою стереотипізацією поведінки, внаслідок якої вони не в змозі вийти з рамок обраної ними ролі й не можуть дозволити собі розкутість.
3. Люди, що відрізняються, навпаки, сильною нестандартністю в поведінці, у яких світосприйняття і вчинки не відповідають встановленим в доступних для них групах правилам і нормам.
4. Люди, зосереджені на своєму внутрішньому світі, що представляють події власного життя і свої внутрішні стани винятковими, не схожими на все те, що відбувається з іншими.
5. Люди сором'язливі, з заниженою самооцінкою, недооцінюють себе як особистість і в силу цього бояться бути нецікавими, прагнуть завжди триматися в тіні. В результаті вони дійсно ніким не помічаються, що, в свою чергу, болісно переживається.
Виходить, що самотність - це дуже широке поняття, і кожен відчуває його по-різному.
Самотність в юності є прагнення до самотності, настільки незбагненна для попереднього підліткового віку. Усамітнення дозволяє підготуватися до майбутніх почуттям закоханості і любові, які можуть сприйматися наодинці з собою.
Юнацький вік - етап формування самосвідомості і власного світогляду, етап прийняття відповідальних рішень, етап людської близькості, коли цінності дружби, любові, інтимної близькості можуть бути першорядними.
Найважливіший психологічний процес юнацького віку - становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого «Я».
Становлення самосвідомості відбувається за декількома напрямками:
1. Відкриття свого внутрішнього світу, юнак починає сприймати свої емоції не як похідні від зовнішніх подій, а як стан свого «Я», з'являється почуття самотності.
2. З'являється усвідомлення незворотності часу, розуміння кінцівки свого існування. Саме розуміння неминучості смерті змушує людину всерйоз задуматися про сенс життя, про перспективи, про своє майбутнє, про своїх цілях.
3. Формується цілісне уявлення про самого себе, ставлення до себе, причому спочатку усвідомлюються й оцінюються людиною особливості свого тіла, зовнішності, привабливості, а потім уже морально-психологічні, інтелектуальні, вольові свої якості. Юнацькі самооцінки часто бувають суперечливі («Я в своєму поданні геній + нікчемність»).
4. Відбувається усвідомлення і формується ставлення до зароджується сексуальної чуттєвості. Юнацька сексуальність відрізняється від сексуальності дорослої людини. Якщо зріла статева любов дорослих являє собою гармонійну єдність чуттєво-сексуального потягу і потреби в глибокому духовному спілкуванні та взаєморозумінні люблячих людей, то в юності ці два потяги дозрівають не одночасно, до того ж по-різному у дівчат та юнаків.
Аналізуючи вікові особливості прояву самотності, Г.М. Тихонов зазначає, що самотність в юності - широко поширене і інтенсивно протікає явище. Молоді люди в цілому проявляють більш високу вразливість по відношенню до самотності і більшу схильність до нього, ніж зрілі або літні люди [3, с. 35]. Самотність в юності багато в чому визначається об'єктивними умовами: прагненням жити окремо від батьків (бути незалежними від них), змінами соціальних (у тому числі і міжособистісних) відносин, переживаннями, пов'язаними з пошуком сенсу свого існування, вступом в нові умови, пов'язані з навчанням або професією, і т. п.
С.В. Малишева і М.О. Різдвяна виділили чотири причини,
обумовлюють виникнення почуття самотності юнаків і дівчат [4]
Відомо, що в юнацькому віці велика роль відводиться колективно-груповим формам спілкування і, разом з тим, наростає значення індивідуальних контактів і прихильностей.
Посилюється потреба у встановленні більш широких відносин, що виходять за межі сім'ї.
Блокування даної потреби створює ситуацію самотності, яка викликає в багатьох негативні переживання, почуття відчуженості, породжує фрустрацію - емоційно важке переживання невдачі. На межі підліткового і юнацького віку різко посилюється потреба в статусі, визнанні та повазі з боку однолітків і старших, у підтвердженні своєї особистісної спроможності, а також у між статевих стосунках. У свою чергу, все це викликає потребу в різкому розширенні соціальних і міжособистісних контактів. Труднощі в реалізації зазначених потреб часто стають базою для формування негативно пережитого самотності.
Причини негативних переживань самотності в юності також можуть бути пов'язані з віковими домінантами в психосоциальном розвитку особистості. Вони вважають, що в юності найважливішими соціальними потребами стають [1]
Випробовувані юнаками негативні переживання впливають на процес соціалізації та формування особистості, стають однією з основних причин їх соціальної дезадаптації. Відчуття власної самотності нерідко призводить до формування нігілістичного ставлення особистості до суспільства, до розвитку у неї форм поведінки, спрямованих на протиборство з ним або відхід від нього: кримінальні та екстремістські дії, алкоголізм, наркоманія та ін
У зв'язку з цим, проблема самотності і його переживання в юнацькому віці є далеко неоднозначною. Практична актуальність розробки різних її аспектів виходить за межі власне психології так само, як за її межі виходять шляхи і способи подолання самотності. Однак саме психологія і, насамперед, соціальна психологія є наукою, в межах якої проблема самотності може бути найбільш повно досліджено та визначено основні напрямки та шляхи її вирішення.
Оскільки самотність - суб'єктивне переживання, то не можна придумати єдиний спосіб його подолання, відповідний всім і кожному в будь-якому випадку. Тому при наданні допомоги юнакам та дівчатам потрібно дотримуватися принципу «золотої середини», тобто приділяти їм достатньо уваги і розуміння, демонструвати готовність надання допомоги в скрутній ситуації, але в теж час заохочувати самостійність, активність у пошуку подолання негативного переживання самотності. Розділити самотність означає: вислухати людину, коли він захоче розповісти про свій біль; зрозуміти і прийняти його почуття. Перетворити позитивне переживання, значить, бути готовим змінити ситуацію, проаналізувавши її і почати налагоджувати стосунки з оточуючими, розглянувши альтернативні можливості, як, наприклад, зміна своєї поведінки і ставлення до себе і людям, розвиток рефлексії і навичок спілкування.
Способи подолання самотності в юнацькому віці [6]:
1. Відволікання за допомогою розумової діяльності (перегляд ТБ, книги, прослуховування музики).
2. Заняття напруженою роботою, щоб досягти успіху в якій-небудь діяльності.
3. Виконання домашніх справ.
4. Заняття спортом, творчістю і т.п. з метою позбавлення від негативних емоцій.
5. Шопінг з метою зміни власного іміджу.
6. Пошук нових способів знайомства (дискотека, вечірки, різноманітні клуби, інтернет).
7. Аналіз причин своєї самотності.
8. Прогулянка на свіжому повітрі, виїзд на природу.
9. Звернення до психолога або психотерапевта для вирішення проблем.
Висновок: Отже, в психології сильні дві тенденція у вивченні самотності. Перша - трактування його як психічного стану або суб'єктивного переживання. Друга - трактування самотності як виключно негативного стану і переживання. Якщо навіть людина місяцями знаходиться один, не підтримує ні з ким ніяких контактів, але відчуває себе при цьому чудово і не потребує ніякої допомоги, він не вважається таким, що перебуває на самоті.
Можна зробити наступні висновки:
- переживання самотності в юнацькому віці пов'язані з особливостями прояву Я - концепції;
- самотність в юнацькому віці необхідно розглядати з позиції норми і патології воно відіграє суттєву роль у процесі індивідуалізації особистості, але має властивість підпорядковувати собі інші психічні процеси і стани; порушуючи внутрішню цілісність особистості ( за дослідженнями М.І. Глушкова, O.A. Хмеленко).
Лев Толстой одного разу написав у своєму щоденнику: «Живучи з людьми, не забувай того, що ти дізнався у самоті. В самоті обмірковуй те, що дізнався зі спілкування з людьми». Тому, самотність - це лише крок у пізнанні себе і світу. Але кожен з нас робить цей крок у призначений йому час.
Література
1. Шагивалеева Р.Н. Самотність і особливості його переживання
студентами. - Єлабуга: «Алмедиа», 2007. - 157 с.
2. Швалб Ю.М., Данчева О.В Самотність: соціально - психологічні проблеми / Ю.М. Швалб, О.В. Данчева. - Київ: Україна. 2001. - 270с.
3. Духновський С.В. Переживання дисгармонії міжособистісних відносин: Монографія. - Курган: Вид-во Курганського держ. ун-ту, 2005. - 174 с.
4. Малишева С.В., Різдвяна М.О. Особливості почуття
самотності у підлітків // Вісник московського університету. Серія 14.
Психологія. 2001. - №3. - С. 63-68.
5. Неумоева Є.В. Самотність як суспільно-історичне явище і як явище індивідуального життя // Гуманітарний вектор. Вісник Забайкальського відділення Академії гуманітарних наук. - № 1 - 2 (10 - 13). - 2002. - Чита: ЗабГПУ. - 2004. - С.23 - 29.
6. Янг Д.І. Самотність, депресія і когнітивна терапія: теорія та її застосування / Д.І. Янг. - М: Прогрес, 1989. - С.552-593.