Мар'я Морівна. Казка. Читати

- Ах, як я довго спав!

- Ще б довше проспав, якщо б не ми! - відповідали зяті. - Ходімо тепер до нас у гості.

- Ні, братці! Я піду шукати Мар'ю Моревну.

Приходить до неї і просить:

- Довідайся у Кощія Безсмертного, де він дістав собі такого доброго коня.

Ось Мар'я Морівна улучила добру хвилину і стала Кощія випитувати.

Кощій сказав:

- За тридев'ять земель в тридесятому царстві, за вогненною рікою живе баба-яга; у ній є така кобилиця, на якій вона кожен день навколо світу облітає. Багато у ній і інших славних кобил; я у ній три дні пастухом був, жодної кобилиці не упустив, і за це баба-яга дала мені одного жеребеночка.

- Як же ти через вогняну річку переправився?

- А у мене є такий хустку - як махну в праву сторону три рази, стане високий-високий міст, і вогонь його не дістане!

Мар'я Морівна вислухала, переказала все Івану-ца - ревичу і хустку забрала так йому віддала.

Іван-царевич переправився через вогняну річку й пішов до баби-язі. Довго йшов він не пивши, не ївши. Попалася йому назустріч заморська птиця з малими дітками. Іван - царевич каже:

- З'їм я одного цыпленочка.

- Не їж, Іван-царевич! - просить заморська птиця. - Деякий час я буду в нагоді тобі.

Пішов він далі; бачить у лісі вулик бджіл.

- Візьму-но я, - каже, - скільки-небудь медку.

Бджолина матка висловлюється:

- Не чіпай мого меду, Іван-царевич! В якийсь час я тобі буду в нагоді.

Він не торкнув і пішов далі; потрапляє йому назустріч левиця з левеням.

- З'їм я хоч цього левеня; є так хочеться, ажіо гидко стало!

- Не чіпай, Іван-царевич, - просить левиця. - Деякий час я тобі буду в нагоді.

- Добре, нехай буде по-твоєму!

Побрів голодний, ішов, ішов - стоїть будинок баби-яги, кругом будинку дванадцять шестов, на одинадцяти жердинах по людській голові, тільки один незайнятий.

- Добридень, бабусю!

- Здрастуй, Іван-царевич! Чого прийшов - по своїй добрій волі аль по нужді?

- Прийшов заслужити в тебе богатирського коня.

- Зволь, царевич! Адже У мене не рік служити, а всього-то три дні; якщо упасешь моїх кобил - дам тобі богатирського коня, а якщо ні, то не гнівайся - стирчати твоїй голові на останньому жердині.

Іван-царевич погодився; баба-яга його нагодувала-напоїла і веліла за справу братися. Тільки що вигнав він кобил в полі, кобилиці задрали хвости та все нарізно по лугах розбіглися; не встиг царевич очима підняти, як вони зовсім зникли. Тут він заплакав-зажурився, на камінь сів і заснув. Сонечко вже на заході, прилетіла заморська птиця і будить його:

- Вставай, Іван-царевич! Кобилиці тепер вдома.

Царевич встав, побіг додому; а баба-яга і шумить і кричить на своїх кобил:

- Навіщо ви повернулися додому?

- Як же нам було не вернутись? Налетіли птахи з усього світу, мало нам очі не выклевали.

- Ну, ви завтра по лугах не бігайте, а рассыпьтесь по дрімучих лісах.

Переспав ніч Іван-царевич; на ранок баба-яга йому каже:

- Дивись, царевич, якщо не упасешь кобилиць, якщо хоч одну втратиш - бути твоєю буйної голівоньці на жердині!

Погнав він кобил в полі; вони негайно задрали хвости і розбіглися по дрімучих лісах. Знову сів царевич на камінь, плакав-плакав, та й заснув. Сонечко сіло за ліс; прибігла левиця:

- Вставай, Іван-царевич! Кобилиці всі зібрані.

Іван-царевич встав і пішов додому; баба-яга дужче і шумить і кричить на своїх кобил:

- Навіщо додому вернулися?

- Як же нам було не вернутись? Набігли люті звірі з усього світу, мало нас зовсім не розірвали.

- Ну, ви завтра забіжіть в синє море.

Знову переспав ніч Іван-царевич; ранок посилає його баба-яга кобилиць пасти:

- Якщо не упасешь - бути твоєю буйної голівоньці на жердині.

Він погнав кобил в полі; вони негайно задрали хвости, зникли з очей і забігли в синє море, стоять у воді

шию. Іван-царевич сів на камінь, заплакав і заснув. Сонечко за ліс село, прилетіла бджілка і каже:

- Вставай, царевич! Кобилиці всі зібрані; так як воротишься додому, бабі-язі на очі не показуйся, піди в стайню і сховайся за яслами. Там є паршивий лошатко - в гної валяється; ти укради його і в глуху північ йди з дому.

Іван-царевич встав, пробрався в стайню і влігся за яслами; баба-яга і шумить і кричить на своїх кобил:

- Навіщо вернулися?

- Як же нам було не вернутись? Налетіло бджіл видимо-невидимо зі всього світла і давай нас з усіх боків жалити до крові!