Вірші про кохання для школярів

Любов дуже сильне почуття для людей будь-якого віку. Шкільна любов - це перше почуття ніжності і романтики.

Іноді перша шкільна любов стає любов'ю на все життя.

Вірші про кохання А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, А. А. Дельвиг, Ю. Ф. Тютчева та ін.

* * *

Мій геній

О, пам'ять серця! Ти сильніше

Розуму сумної пам'яті

І часто солодкістю твоєї

Мене в країні пленяешь дальной.

Я пам'ятаю голос милих слів,

Я пам'ятаю очі блакитні,

Я пам'ятаю золоті локони

Недбало витких власов.

Моїй пастушки незрівнянної

Я пам'ятаю весь наряд простий,

Та образ милий, незабутній,

Всюди мандрує зі мною.

Зберігач геній мій - любов'ю

В втіху дан розлуці;

Засну ль? - приникнет до узголів'я

І згладить сумний сон.

Автор: К. Н. Батюшков

K***

Я помню чудное мгновенье:

Переді мною з'явилася ти,

Як швидкоплинне бачення,

Як геній чистої краси.

У томленьях суму безнадійної,

В тривогах гучної суєти,

Звучав мені довго голос ніжний

І снилися милі риси.

Йшли роки. Бур порив бунтівний

Розсіяв колишні мрії,

І я забув твій голос ніжний,

Твої небесні риси.

У глушині, в темряві ув'язнення

Тяглися тихо дні мої

Без божества, без натхнення,

Без сліз, без життя, без любові.

Душі настав пробудження:

І ось знову з'явилася ти,

Як швидкоплинне бачення,

Як геній чистої краси.

І серце б'ється в упоенье,

І для нього воскресли знову

І божество, і натхнення,

І життя, і сльози, і любов.

Автор: А. С. Пушкін

* * *

Я вас любив: любов ще, бути може,

В душі моїй згасла не зовсім;

Але нехай вона вас більше не тривожить;

Я не хочу засмучувати вас нічим.

Я вас любив безмовно, безнадійно,

Те боязкістю, то ревнощами тушкуємо;

Я вас любив так искренно, так ніжно,

Як дай вам Бог улюбленої бути іншим.

Автор: А. С. Пушкін

Розлука

Коли пробив останній щастя годину,

Коли в сльозах над безоднею я прокинувся

І, трепетний, вже в останній раз

До руці твоїй доторкнувся устами -

Так! пам'ятаю все; я серцем жахнувся,

Але заглушав незносну печаль;

Я казав: «Не вічна розлука

Всі радості забирає нині вдалину.

Забудемся, в мріях потоне борошно;

Смуток, нудьга згубна

Пустельника притулок не відвідають;

Мою печаль насолодою муза зустріне;

Я втішуся - і дружби тихий погляд

Душі моєї холодний морок освітить».

Як мало я любов і серце знав!

Години йдуть, за ними дні минають,

Але лиху відради не призводять

І не несуть забуття фиал.

Про мила, всюди ти зі мною,

Але я сумний і потай я сумую.

Блисне день за синьою горою,

Зійде ніч з додайте місяцем -

Я все тебе, чарівний друг, шукаю;

Засну я, лише про тебе мрію,

Одну тебе в невірному бачу сон;

Задумаюся - мимоволі закликаю,

Заслушаюсь - твій голос чути мені.

Розсіяний сиджу між друзями,

Невиразна мені їх галасливий розмову,

Дивлюся на них недвижными очима,

Не дізнається вже їх мій хладный погляд!

І ти зі мною, про ліра, зажурилась,

Коханка душі моєї хворий!

Твоєї струни сумний дзвін глухий,

І лише кохання ти голос не забула!..

Про вірна, смутку, смутку зі мною,

Нехай твої недбалі наспіви

Зобразять смуток моя,

І, слухаючи брязкання твоє,

Нехай зітхнуть задумливі діви.

Автор: А. С. Пушкін