Методи і форми роботи соціального педагога з неблагополучними сім'ями

Серед об'єктивних соціально-економічних причин найбільш важливі падіння життєвого рівня та погіршення умов утримання дітей, скорочення соціальної інфраструктури дитинства і різке зниження рівня соціальних гарантій для дітей у життєво важливих сферах духовного та фізичного розвитку. Невирішена житлова проблема, дистанціювання школи від дітей з важкими долями, різкий поворот в ціннісних орієнтаціях суспільства та зняття багатьох моральних заборон, а також посилення впливу асоціальних кримінальних груп в мікросередовищі є причинами утворення неблагополучних сімей.

Ускладнюють сімейне неблагополуччя прорахунки виховання в сім'ї. Дуже часто між батьками і дитиною спостерігається емоційне відторгнення. Гіперопіка, коли дитині не дають проявити елементарну самостійність, ізолюють від навколишнього життя, також має за собою негативні наслідки, як для дитини, так і для сім'ї в цілому.

Нерозуміння закономірностей і своєрідності особистісного розвитку дітей, невідповідність вимог і очікувань батьків можливостям і потребам дітей також посилюють психологічний стан сім'ї. Надлишок батьківського роздратування, невдоволення, неспокою, тривоги по відношенню до дітей створює в сім'ї ефект метушні, хаотичності, загального збудження.

Тривожність і страх за дітей, які мають нав'язливий характер і позбавляють батьків життєрадісності і оптимізму, змушують їх вдаватися до постійних заборон і застережень, що заражає дітей таким же занепокоєнням. Авторитарність виховання - прагнення підпорядкувати дитину своїй волі; категоричність суджень, наказовий тон; нав'язування своєї думки і готових рішень; прагнення до суворої дисципліни та обмеження самостійності дітей; використання примусу і репресивних заходів, включаючи фізичні покарання; постійний контроль над діями дитини не дозволяють проявити самостійність, що уповільнює соціалізацію. А також гіперсоціальність, коли батьки намагаються будувати виховання за певною (нехай і позитивної) заданою схемою, не враховуючи індивідуальності дитини, пред'являючи до нього завищені вимоги, без належного емоційного контакту, чуйності й чуйності. Такі прорахунки у вихованні частіше зустрічаються в сім'ях соціального ризику.

З кожним роком зростає кількість неблагополучних, в тому числі і девіантних сімей. Це сім'ї алкоголіків, наркоманів, правопорушників та ін.

В складній соціально-психологічної ситуації виявляються також сім'ї, які перебувають на межі розлучення. В результаті в неблагополучних сім'ях такого типу ступінь неуваги до дитини значно зростає.

Порушення психологічного зв'язку між дитиною та батьками призводить до відходу дітей з родини, їх невротизації, суїцидальним проявам, зростання бездоглядності дітей і впливає на криміналізацію підліткового середовища.

Таким чином, за сукупністю причин і факторів, що викликають сімейне неблагополуччя, визначальними є соціальні фактори та причини психолого-педагогічного властивості, тобто порушення в міжособистісних внутрішньосімейних відносинах і дефекти виховання дітей у сім'ї. Іншими словами, патогенним фактором виступає не склад і структура сім'ї, рівень її матеріального благополуччя, а сформувався в ній психологічний клімат.

Причиною виникнення неблагополучних сімей дуже часто стають конфліктні ситуації, труднощі, з якими стикається сім'я. Найчастіше це пов'язано зі смертю одного з членів соціального статусу, хворобою близької людини тощо За словами Ю.В.Васильковой «в подібних сім'ях часті розлучення, алкоголізм батьків, розпач, неможливість виправити становище часом призводить до самогубства» [3.С.50].

На благополуччя сім'ї впливають тривалі (хронічні подразники). До таких труднощів відносяться, наприклад фізичне і психічне навантаження у побуті, на виробництві, складнощі у зв'язку з вирішенням житлових проблем, тривалий і стійкий конфлікт між членами сім'ї. Джерелами виникнення конфліктів можуть бути: причини, пов'язані з етапами життя сім'ї, тобто труднощі первинні, які переживаються усіма сім'ями в більш або менш гострій формі, адаптація до один одному, формування стосунків з родичами на першому етапі; проблеми виховання та догляду за дитиною ведення трудомісткого домашнього господарства на другому. Ці труднощі в певні моменти життя сім'ї призводять до криз, наслідками яких можуть бути розлучення, тривала розлука подружжя, поява позашлюбної дитини, які створюють загрозу функціонуванню сім'ї (серйозні захворювання членів сім'ї, великі майнові втрати). Особливу роль при цьому відіграє фактор раптовості, непідготовленість членів сім'ї до тієї чи іншої події, відчуття безпорадності. Звідси дуже часто появу девіантної поведінки, яке завжди є результатом порушення у взаєминах всередині сім'ї і призводить до збільшення числа неблагополучних сімей.

Таким чином, безумовно, поява і зростання сімейного неблагополуччя, пов'язане насамперед із соціальними, економічними причинами, а також з психологічною атмосферою в родині, з нерозв'язними проблемами батьків та дітей, що змушує безліч сімей стає дисфункціональними з-за неможливості допомоги сім'ї.

Глава 2. Види неблагополучних сімей в сучасному суспільстві

Відмінною особливістю сімей з явною (зовнішньої) формою неблагополуччя є те, що форми цього типу сімей мають яскраво виражений характер, що виявляється одночасно в декількох сферах життєдіяльності сім'ї (наприклад, на соціальному і матеріальному рівні), або ж виключно на рівні міжособистісних стосунків, що призводить до несприятливого психологічного клімату в сімейній групі.

Зазвичай в родині з явною формою неблагополуччя дитина відчуває фізичну й емоційне відкидання з боку батьків (недостатня турбота про нього, неправильний догляд і харчування, різні форми сімейного насильства, ігнорування його душевного світу переживань). Внаслідок цих несприятливих сімейних факторів у дитини з'являються відчуття неадекватності, сором за себе і батьків перед оточуючими, страх і біль за своє сьогодення і майбутнє.

Серед зовні неблагополучних сімей найбільш поширеними є ті, в яких один або кілька членів залежні від вживання психоактивних речовин, насамперед, алкоголю і наркотиків. Людина, що страждає від алкоголізму і наркотиків, залучає до свого захворювання всіх близьких людей. Тому невипадково фахівці стали звертати увагу не тільки на самого хворого, але і на його сім'ю, визнавши тим самим, що залежність від алкоголю і наркотиків - сімейна захворювання, сімейна проблема.

Одним з найбільш потужних неблагополучних факторів, що руйнують не тільки родину, але й душевну рівновагу дитини, є алкоголізм батьків. Воно може негативно впливати не тільки в момент зачаття і під час вагітності, але і протягом усього життя дитини.

Діти в такій родині не доглянуті, часто голодні, хворі, нерідко розумово відсталі. Вони агресивні, прагнуть самі захищати себе.

Ю. В. Василькова пропонує «на першому етапі роботи з такою сім'єю переконувати її членів, що сім'ї хочуть допомогти. Далі збирає відомості про дітей в поліклініці, в школі, в комісії у справах неповнолітніх» [3.С.53]. Якщо не вдається переконати батьків не пити і змінити своє життя, педагог прагнути ізолювати дітей від батьків-алкоголіків. Тут йому знадобиться кваліфікована юридична консультація. Якщо батьків позбавляють батьківських прав, необхідно знайти родичів, вирішити питання про опіку або визначенні дітей у притулок, дитячий будинок або до нових батьків.

Дорослі у родині з алкогольною залежністю, забувши про батьківські обов'язки, цілком і повністю занурюються в «алкогольну субкультуру», що супроводжується втратою громадських і моральних цінностей і веде до соціальної і духовної деградації. В кінцевому підсумку сім'ї з хімічною залежністю стають соціально і психологічно неблагополучними.

Життя дітей в подібній сімейній атмосфері стає нестерпним, перетворює їх у соціальних сиріт при живих батьках.

Спільне життя з хворим на алкоголізм призводить до серйозних психічних порушень і страждань усіх членів сімейної групи. Особливо в цьому плані вразливими є діти. Відсутність необхідного життєвого досвіду, незміцніла психіка - все це призводить до того, що панує в будинку дисгармонія, сварки і скандали, непередбачуваність і відсутність безпеки, а так само відчужене поведінка батьків глибоко травмує дитячу душу, і наслідки цього морально - психологічного травмування найчастіше накладають глибокий відбиток на все подальше життя.